Пріоритетні напрями діяльності виховної роботи:

1. Розвиток особистості в контексті гендерних досліджень;

2. Система громадянського виховання, учнівське самоврядування;

3. Розвиток етнокультурної компетентності учнів.

1. Розвиток особистості в контексті гендерних досліджень -це процес, спрямований на формування якостей, рис, властивостей, що визначають необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі. Процес, спрямований не лише на озброєння учнів системою знань, а й їхній всебічний розвиток та формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору.

Специфіка цього напрямку полягає в тому, що учень як суб’єкт діяльності не може виступати як безстатева істота. Тому той чи інший вид діяльності – праця, спілкування, гра, навчання – може служити інтересам виховання, якщо педагоги враховують у процесі їх організації загальні закономірності і, крім того, оцінюють дії школярів з позицій гендеру, беруть до уваги характер відмінностей між ними, ступінь їх важливості і суспільної цінності. Це шлях не лише до гармонійності розвитку гендерної сфери дитини, а й до гармонійності особистості в цілому, до гармонійності її стосунків з особами протилежної статі та із соціальним світом взагалі.

2. Система громадянського виховання, учнівське самоврядування

Оскільки першочерговим завданням виховного процесу є підготовка учнівської молоді повноцінного життя та праці, випускник сучасної школи повинен вміти гнучко адаптовуватися до різноманітних життєвих ситуацій, самостійно отримувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці, бути суспільно активним, комунікабельним, контактним в різноманітних соціальних групах, уміти критично мислити, попереджувати конфліктні ситуації або вміло виходити із них.

Загальновизнано, що активну життєву позицію легше сформувати через діяльнісне освоєння явищ соціально-економічного спектру, коли учень бере участь у моделюванні соціальних явищ, практично засвоює навички ведення дискусій та відстоювання власної позиції. Відповідно громадянське виховання передбачає як інтеграцію усіх ланок шкільного навчально-виховного процесу, так і активне залучення школяра до свідомої суспільної участі у позашкільній діяльності. Серед ефективних педагогічних форм громадянського виховання старшокласників у позакласній та позашкільній виховній практиці можна навести такі:

- зустрічі з представниками влади та працівниками правоохоронних органів;

- конкурси «Учень року», «Молода людини року»;

- суспільні проекти „Харківщина – моя батьківщина”;

- суспільно-політичні дискусії старшокласників;

- історична пошукова робота;

- різноманітні екологічні акції “Посади дерево”, “Добра зима”, “Птахи прилетіли”, “Зелена весна”, “Чисте місто”;

- робота організації учнівського самоврядування «Гарт»;

- години спілкування, лекції, засідання «круглих» столів: «Демократична країна на захисті прав та гідності людини», «Я та мої права»;

- конкурси листівок, стіннівок «Я - громадянин правової держави»;

- конкурси творчих робіт та рефератів: «Права громадянина», «Кожна людина має право...»;

- викладання предметів «Правознавство» (10 класи) та «Правознавство (практичний курс) (9 класи)»;

- викладання факультативу «Права дитини» для учнів початкової школи.

Суспільні заходи, участь у спортивних змаганнях, клубах, групах за інтересами надають можливість учням спільно досягати загальних цілей, вимагають від них вибору лідерів та прийняття важливих рішень. Безпосередня участь у житті гімназії надає можливість майбутнім активним громадянам: виступати у ролі партнерів громадського життя, не втрачаючи власної індивідуальності; набувати необхідних навичок колективної співпраці; розвивати організаторські вміння та збагачувати досвід самоорганізації й самоуправління; ознайомлюватися з різними способами вирішення питань; оцінювати власну діяльність під кутом зору особистих принципів та інтересів, потреб громади та країни; стимулювати інтерес до вивчення основ суспільного устрою.

Таким чином, громадянська спрямованість навчально-виховного процесу та учнівське самоврядування дають можливість реально впливати на становлення конкретних життєвих компетентностей учнівської молоді як на уроці, так і в позакласній діяльності, збільшують можливість кожного випускника гімназії зайняти гідне становище у суспільстві та виявити свою свідому громадянську активність.

3. Розвиток етнокультурної компетентності учнівє однією з педагогічних умов виховання культури міжетнічних стосунків.

Сучасна людина повинна мати високий рівень культури міжетнічних стосунків, який допоможе уникнути непорозумінь у взаємодії, зокрема – і спілкуванні. Етнокультурна компетентність трактується як володіння особистістю такими компетенціями, як прийняття відмінностей, повага до інших людей, здатність гармонійно співіснувати з людьми інших культур, мов та релігій, бути готовими долати забобони та йти на компроміси.

Під етнокультурною компетентністю учнів розуміємо їх готовність до взаєморозуміння та взаємодії, яка базується на знаннях і досвіді, набутих у реальному житті (тобто у ході навчальних занять та в позаурочній роботі), спрямованих на їх успішну адаптацію в поліетнічному суспільстві. Ознаки етнокультурної компетентності є такими: знання історії та особливостей рідної культури, її традицій і звичаїв; ціннісне ставлення до культурного спадку свого та іншого етносів; толерантне ставлення до інших культур та їх представників; наявність прагнення до оволодіння вітчизняною і світовою культурною спадщиною; наявність знань про вітчизняне мистецтво та мистецтво інших країн світу.

Для успішного формування етнокультурної компетентності потрібно організовувати заходи, спрямовані на задоволення потреб учнів у шанобливому ставленні та визнанні культурних цінностей, національної самобутності кожної нації, наприклад, проведення фольклорних свят (Зразковий колектив народного співу «Мережка»), театралізованих вистав, святкування пам’ятних дат національно-історичного значення, ювілеїв видатних діячів культури, літератури, мистецтва, науки, які є представниками того чи іншого народу, продовжувати роботу в євроклубі «School.Europe.World»:

Педколектив гімназії прагне підготувати учнів до самостійного життя. Маріїнська гімназія – це особливе морально-соціальне середовище, де, крім основної функції – навчання, забезпечення загальної освіти, важливими є орієнтація вихованців на усвідомлення своєї особистої ролі, формування в них системи соціокультурних цінностей, які возвеличують їх у власних очах і суспільстві.

Кiлькiсть переглядiв: 86